Магерів наш - це давнє місто

Для нас воно, як золоте намисто.

Це місто давнє знамените,

Легендою красою оповите

Оспіване казками і піснями

Навіки - вічні  буде з нами.

           Мальовнича і неповторна українська земля. Багата і драматична її історія. Кожен її куточок особливий, оповитий легендами про щасливі і важкі часи, про талановитих і роботящих людей, про важку боротьбу за право жити, мати мову, культуру, звичаї, про минуле, майбутнє, сьогодення.

          Для нас вся Україна рідна й дорога, але найближчий, найрідніший наш отчий  край, наша мала батьківщина, яка називається Магерів. Це старовинне містечко з мальовничою природою, історією, багатою на злети і падіння і головним багатством – працьовитими і добрими людьми.

           Ми щиро прагнемо, щоб ти шановний читачу, сторінками нашої розповіді здійснив подорож у сиву давнину Магерова, познайомився з людьми, які були справжніми патріотами і борцями за незалежність України, нашою славою і гордістю.

         Сучасна назва селища Магерів, до 1939 року селище називалось Магерув, Магера.

    Селище розташоване в Жовківському районі між 50⁰ 07’ 20” північної широти і 23⁰ 42’ 46” східної довготи, 16 км на південь від Рави–Руської, 20 км на схід від Немирова, 11 км на захід від залізної дороги.

       На заході  лежить село Біла, на схід – село Хитрейки (Жовківського району).

      Вздовж північної границі території селищної ради пливе річка Біла, притока Рати, в південній частині пропливає потік Дзвін – притока Білої.

       Центром Магерівської селищної ради є с.м.т. Магерів. Крім Магерова в неї входять присілки: Мале Передмістя, Бірки, Шостаки, Підгора.

       Великого транспортного значення Магерів немає. Проходить з Магерова через Добросин автомобільна дорога до австотради  Львів – Рава – Руська. Є автобусне сполучення Магерів – Рава – Руська, Магерів – Львів.

       Лежить селище Магерів на краю   Велико-Подільської височини  Полісся. З корисних копалин є торф, вапняки, мішані ліси.( фото 1).

        В північній частині території, над рікою Білою лежать мокрі болотяні луки, пасовища, на південь від них орне поле „Кобилки”, в південній частині границі підноситься   Явірник (до 312 м над рівнем моря).